СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО — система взаємовідносин між роботодавцями і працівниками, яка дозволяє врахувати взаємні інтереси сторін і на цих засадах досягти згоди в соціально-трудових і соціально-економічних питаннях і закріплюється в колективних договорах і угодах. Термін «соціальне партнрство» з’явився вперше в промислово розвинених країнах Заходу наприкінці XIX ст. в умовах зародження виробничої демократії. Після Другої світової війни в трудовому законодавстві країн Заходу почала все більше закріплюватися поступка роботодавців найманим працівникам у вигляді надання останнім права на співучасть в управлінні виробництвом через відповідні робочі ради, які називали органами С.п. В окремих країнах Заходу з’явилися спільні робочі ради на виробництві, функціонування яких було законодавчо закріплене. Ці ради почали називатися органами С.п. Намагання подолати протиріччя між працею і капіталом сприяло створенню спеціальних організацій, однією з яких стала Міжнародна організація праці (МОП), заснована в 1919 р. Реалізується С.п. через систему взаємних консультацій, переговорів, угод на державному, галузевому, територіальному рівнях; через укладання колективних договорів на підприємствах або у їх підрозділах; укладання індивідуальних трудових контрактів між роботодавцем та працівником, а також через систему вирішення трудових спорів, узгодження й захисту інтересів сторін. Основними сторонами С.п. у сучасному суспільстві постають держава, роботодавці або власники, наймані працівники в особі профспілок. Цивілізовані відносини між партнерами підтримуються принципами, розробленими МОП: 1) загальний та міцний мир може бути досягнутий лише на основі соціальної справедливості; 2) ненадання в будь-якій країні робітникам людських умов праці є перепоною для інших країн, які прагнуть покращити становище трудящих; 3) свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу; 4) злидні в будь-якому місці є загрозою для загального благополуччя. 5) усі люди незалежно від раси, віри та статі мають право на матеріальне благополуччя і духовний розвиток в умовах свободи, стабільності в економіці і рівних можливостей; 6) повна зайнятість та підвищення життєвого рівня; 7) у соціально-моральному розумінні праця не є товаром. С.п. в економіці розглядають як етичне поняття й організаційний принцип. С.п. виконує три функції: захисну — вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника; організаційну — гласність і чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизацію тощо; миротворчу — на період дії угоди не допускаються трудові конфлікти, не висуваються нові вимоги. С.п. має стати елементом формування соціально відповідальної політики, що визначає різні форми відповідальності за невиконання умов домовленості (виявлення недовіри відповідальній особі, звільнення з посади, відшкодування матеріальних збитків); організаційним принципом організації відносин власності, що за згодою з партнерами формує рівні умови створення ринку праці, засобів виробництва, капіталу через узгодження політики податків, цін, заробітної плати. Законодавча база, створена в Україні з урахуванням міжнародного досвіду, норм і положень конвенцій та рекомендацій МОП, дозволить успішно вирішувати основні завдання С.п. За останні роки наша країна ратифікувала 50 конвенцій МОП з питань регулювання соціально-трудових відносин і С.п. Фармацевтичні організації беруть активну участь у системі С.п. та несуть соціальну відповідальність перед робітниками, суспільством та державою. Більшість великих вітчизняних фармацевтичних підприємств розміщує інформацію щодо власної соціальної діяльності на сайтах, що позитивно впливає на імідж організації та підвищує її роль у державній системі С.п. Щороку Спілка громадських організацій Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» за підтримки зарубіжних фармацевтичних компаній, що працюють на теренах України, проводять пресконференцію, присвячену Дню соціального партнерства (Community Partnership Day). Подальший розвиток державної системи С.п. є пріоритетним напрямом діяльності вітчизняної фармацевтичної галузі, тому постають актуальними наукові дослідження соціальної фармації, адже у світовій практиці підвищуються соціальні вимоги до виробництва ліків, фармацевтичного забезпечення населення та покращення системи просування ЛП від виробника до споживача. Роль фармацевтичних організацій у системі С.п. держави є посутньою і передбачає реалізацію спільних соціальних проектів, мотивацію різних організацій до участі в соціальних програмах, проведення заходів щодо інформування широких мас суспільства про С.п.
Горбатенко В. Соціальне партнерство // Політична енциклопедія. — К.: Парламентське видавництво, 2011; Закон України «Про соціальний діалог в Україні» від 23.12.2010 р. № 2862-VI. Доступно: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2862; Соціальна відповідальність: теорія та практика розвитку. — К.: КНЕУ, 2012; Котвіцька А.А. Дослідження ролі фармацевтичних організацій у системі соціального партнерства України / А.А. Котвіцька, О.М. Вороніна, І.В. Кубарєва // Фармація ХХI століття: тенденції та перспективи: матеріали VIII Нац. з’їзду фармацевтів України, Х., 13–16 верес. 2016 р. — Х., 2016. — Т. 2.